Не розум від книг, а книги від розуму створились
Ювіляри грудня
19 грудня 2024 року виповнюється 65 років від дня народження Марії Василівни Матіос, українського прозаїка, публіциста, поетеси. «Знахаркою троякої ружі» вважає її професор Люблінського Університету ім. Марії Кюрі-Склодовської І.Набитович. Її називають то «Стефаником у спідниці», українським Маркесом чи Фолкнером, то «чортиком із табакерки». Але сама письменниця різко відкидає будь-які порівняння і стверджує, що їй до вподоби єдине визначення її стилю: «вона пише, як Марія Матіос». Жоден інший із сучасних українських письменників не має такого сталого реноме літописця загальнолюдських цінностей і адвоката цінностей окремої людини на тлі історії, як має його Марія Матіос . І жодна українська книжка усіх років незалежності не мала такого непідробного резонансу в суспільстві, як її роман «Солодка Даруся». Жодна інша книжка не мала таких контроверсійних оцінок, як її «Надія». Кожен наступний твір письменниці викликає жваві обговорення і незмінну цікавість читачів. Ювілейній даті присвячений перегляд літератури для юних користувачів бібліотеки «Люблю історію в людині і людину в історії».
31 грудня 2024 року виповнюється 75 років від дня народження Любові Василівни Голоти, української поетеси, публіциста, прозаїка. Найголовніші риси її художнього письма – барокова замкнутість художнього обрамлення, яка відчитується на внутрішньому емоційному пориві; енергетична насиченість; здатність проникнути у найтонші глибини людської душі; відпруженість польоту думки; уміння побачити людину і світ у найглибшій проникливості, у поєднанні часово-просторових площин. Головною героїнею книг Любові Голоти виступає жінка – жінка-Берегиня – цей одвічний символ людського буття. Жінка-таємниця, жінка-загадка. Вона своєю присутністю освячує епоху і світ. Її страждання набувають найтоншого забарвлення. Світ ніби віддзеркалюється у її душі – щоб ставати кращим і вивищуватись. Самодостатність, самодосконалість і постійний шлях самоочищення – дорога, яку вибрала собі лірична героїня поезій Любові Голоти. А ще – здатність любити і бути собою. Бо світ починається з любові. Світ живе любов’ю. І доки непереможним факелом віри буяє любов – доти світ, як і життя, буде вічним. Бо лише любов дає світові право на життя. Ювілейній даті присвячений перегляд літератури для юних користувачів бібліотеки «Пам’ять, слово і контекст часу».
СВОБОДА НАРОДЖУЄТЬСЯ У ВОГНІ РЕВОЛЮЦІЇ
Україна – територія гідності й свободи, такими нас зробила не одна, а дві революції - наш Майдан 2004 р.,який був Святом Свободи і революція 2013 р.- Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою гідність, своє прагнення до свободи.
21 листопада – це день , коли ми думаємо про майбутнє, але водночас пам’ятаємо тих, хто віддав своє життя у боротьбі за це майбутнє.
Минуло 11 років з того моменту , як загинули вони – герої , яких народила революція Майдану.
Майдан став випробуванням на цінність особистості людини , виміром людської гідності.
Після Майдану і до цих пір на території нашої держави немає спокою, розпочалися і продовжуються військові дії на Сході України, а з лютого 2022 р. по всій території України, в ході яких було втрачено вже тисячі життів кращих синів України.
З метою належного вшанування подвигу, патріотизму й мужності Героїв, які боронять незалежність нашої держави, для студентів та викладачів Лохвицького медичного фахового коледжу заввідділом обслуговування Бузівською В.О. спільно з бібліотекою коледжу було проведено історичну свічку пам’яті «Благословенна та держава, що має відданих синів».
Запрошуємо усіх бажаючих завітати до Публічної бібліотеки на перегляд літератури «Події , що змінили долю України», яка діятиме в читальній залі з 21 по 30 листопада.
Життя в ім'я науки
10 листопада в усьому світі відзначається Всесвітній день науки в ім’я миру та розвитку. Засноване це свято у 2001 році Генеральною конференцією ЮНЕСКО, але вперше було відзначено в 2002 році.
В Україні свято відзначається з 2013 року. Вперше було проведене молодими вченими Інституту фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України.
Напередодні Всесвітнього дня науки на дитячому абонементі бібліотеки організована книжкова виставка «Життя в ім’я науки». На ній представлені видання про видатних науковців України та світу, про найвидатніші винаходи і відкриття. Особливу увагу рекомендуємо звернути на книги серії «Видатні особистості. Біографічні нариси для дітей», які мотивують юних читачів бути освіченими та здобувати нові знання.
ЮВІЛЯРИ ЛИСТОПАДА
13 листопада 2024 року виповнюється 135 років від дня народження Остапа Вишні (Павла Михайловича Губенка), українського прозаїка, гумориста, сатирика, незрівнянного сміхотворця, видатного майстра слова і великого громадянина. Народна любов до нього була безмежною. Цього не могли заперечити навіть найзатятіші літературні недруги письменника. Остапу Вишні випало жити в пору великих соціальних зрушень, в часи світлих надій і розчарувань, епохальних звершень і масового терору. Його унікальний сатиричний хист зазнав найбільшого розквіту напередодні утвердження кривавої диктатури Сталіна, йому вдалося вижити й дочекатися хрущовської «відлиги», коли вперше за чверть століття з’явилися сприятливі умови для сатиричної творчості. Він започаткував новий жанр – усмішку – і завоював серця мільйонів читачів. Остап Вишня – не просто гуморист, він поет за станом душі. Слово його чарівне, веселе. І сміх його неповторний житиме вічно, бо сам він був живою, радісною усмішкою свого великого і безсмертного народу. Ювілейній даті присвячений перегляд літератури для юних користувачів бібліотеки «З Вишневим жаром і любов’ю».
17листопада 2024 року виповнюється 105 років від дня народження Анатолія Павловича Дрофаня, українського прозаїка. Він писав про те, що добре знав, що пережив. І сьогодні у нього є чого повчитися – і громадянської мужності, і високого таланту, і чесності у ставленні до свого доробку, і неймовірної працелюбності. Його перу належать 3 великі романи, 6 книжок оповідань, книга гумору, кілька повістей та ціла низка творів для дітей – від найстарших до найменших. Захопливі пригоди, які переживають на сторінках книжок його герої, нікого не залишать байдужим. Зі сторінок віє запахом чебрецю, романтикою подорожей, засніженими ланами. Природа була для письменника тим життєдайним джерелом, яке наснажувало й очищувало; її малює щедрими барвами. Розумів кожну квітку, кожну бадилинку, милувався кожною пташиною. Сприймав своїм єством найтонші звуки і здавалося, він чує музику сфер. Його письмо ніби передає дихання самої землі. Він вчить юних читачів слухати, як дзвенить на кінчику листка росинка, яка ось-ось упаде у високу траву, помічати кожну, здавалось би, непомітну квіточку, сприймати красиве і цікаве, що є довкола. Ювілейній даті присвячений перегляд літератури для юних користувачів бібліотеки «З голосу Ічнянських лісів».
29 листопада 2024 року виповнюється 125 років від дня народження Григорія Михайловича Косинки (Стрільця), українського прозаїка, перекладача доби Розстріляного Відродження, співця так самовіддано, по-синівському закоханого у рідну землю і в справжнього її господаря – трудову людину. Гідний учень геніального Василя Стефаника, Г.Косинка так сильно, пристрасно і так художньо переконливо змальовував у своїх оповіданнях життя українського незаможного селянства 20-х років, як мало хто з навіть найкращих прозаїків і поетів, що писали про тогочасне село. Любов’ю до життя, народу, літератури пройняті були його думки, слова, погляд розумних, проникливих, а часом і по-хлоп’ячому веселих і смішливих очей. Не судилося Г.Косинці дожити до сподіваного розквіту тієї великої літератури, заради якої він жив і писав. Та його творчий доробок завжди буде одним з наріжних каменів української прози. Ювілейній даті присвячений перегляд літератури для юних користувачів бібліотеки «Прогримів, немов весняний грім…».
30 листопада 2024 року виповнюється 75 років від дня народження Ярослава Михайловича Стельмаха, українського драматурга, прозаїка, скромного і чесного майстра слова, людини рідкісних талантів, тонкого, вразливого, кришталевого, як рання краплина роси. Надзвичайно скромний, самостійний, наче й не син, що мав би відчувати постійно підпору живого класика, всіма знаного й шанованого батька, кого вивчала школа, Ярослав довго не зізнавався навіть самому собі, що і в його вразливій душі спалахнула ота непогамовна «іскра Божа». А пристрасть щось своє написати неспинно накопичувалася день за днем, доки й винуртувала , як потужна підснігова весняна вода. Його славні, сповнені гумору дитячі твори, увійшли до хрестоматій і шкільних підручників, а їхні герої – веселі, непосидючі шибайголови, фантазери, вигадники дуже полюбилися багатьом дітям і навіть їхнім батькам. Найбільшої популярності Я.Стельмах набув як драматург, п’єси якого йшли майже на всіх сценах України і за її кордонами. Ювілейній даті присвячений перегляд літератури для юних користувачів бібліотеки «Дитинства неповторний дивосвіт».
Жива душа народна
Ти, наче ясна зоряниця,
З’явився в наших небесах,
І засвітив надію милу
В сумних опущених очах.
Хвала ж тобі, хвала довічна,
Ти – України вічний син!
Хвала і слава невмируща
За той щасливий почин твій!
Олена Пчілка
Іван Петрович Котляревський – український письменник, драматург, поет, фундатор нової української літератури та української літературної мови, наш земляк, творчість якого особливо сьогодні має для нас велике значення, зокрема під час російсько - української війни. Завдяки своїй творчості І. П. Котляревський став помітною постаттю не тільки на Полтавщині і Україні , а і у всьому літературному світі. До появи «Енеїди», «Наталки Полтавки» , «Москаля- чарівника» у Європі мало хто знав про Україну, її народ, культуру, літературу. А потім серед народів Західної Європи прокотилася хвиля схвальних відгуків про твори Котляревського. Про нього писали чехи, німці, французи, італійці, англійці.
31 жовтня в Центрі надання соціальних послуг Лохвицької міської ради працівники відділу обслуговування дорослих користувачів Публічної бібліотеки ім.. Г. С. Сковороди Бузівська В. О. та Сухоплечева О. Г. для слухачів «Університету третього віку» провели літературний вечір однієї книги «Жива душа народна», присвячений 255-й річниці від дня народження письменника та 226-й річниці від дня виходу в світ поеми «Енеїда».
День украї́нської писе́мності та мо́ви – свято розвитку державної мови
Мова – це історія народу.
В ній відбито все його життя:
Наший склад і звичаї, і побут
З давнини й до нашого життя.
Довго ти пригнічувалась, мово, –
Промайнув тернистий довгий шлях,
Доки стала мовою народу,
Що звучить з любов’ю на вустах.
Мово моя рідна, материнська!
Ти співуча, ніжна і близька.
Хай же дух незгасний український
У житті нас завжди зігріва.
Процвітай же, мово калинова,
І тобі не в’янути в віках:
Мелодійна українська мова –
Чарівний, навік коштовний скарб!
Завдяки мові та мисленню суспільство здатне змінювати навколишній світ. Недарма, українську мову називають солов’їною, адже вона багата на епітети, а її звучання неймовірне. Безумовно, мова для народу є його скарбницею, живою схованкою людського духу. Рідна мова утворює невидимий зв’язок між усіма поколіннями минулого та майбутнього. Навіть коли українську мову намагалися витіснити, народ завжди зберігав та відстоював право розмовляти своєю мовою. Українські поети, художники, політичні діячі у всі часи намагалися зберегти та популяризувати рідну мову.
Президент України Володимир Зеленський 28 липня 2023 р. підписав Указ №455/2023, відповідно до якого дата святкування Дня української писемності та мови була перенесена з 9 листопада на 27 жовтня.
До відома. У 2023 р. дата свята змінилася через рішення Православної церкви України (ПЦУ) та Української греко-католицької церкви (УГКЦ) перейти на новий церковний календар, відповідно до якого на 13 днів пересуваються раніше нерухомі дати свят. Свято української писемності та мови традиційно відзначається в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця (письменника-агіографа, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря), з чиїм ім’ям пов’язують започаткування писемної української мови.
ЦІКАВІ ФАКТИ
-
Щороку до цієї дати стартує конкурс ім. Петра Яцика, у якому беруть участь знавці української мови з 20 країн світу. Їхня загальна кількість складає приблизно 5 млн. чоловік.
-
Рекордсменом серед перекладених творів є «Заповіт» Т. Г. Шевченка. Починаючи з 1845 р., його перекладали на різні мови 147 разів.
-
До недавнього часу українська мова нараховувала приблизно 276 тисяч слів. Але стрімкий розвиток в останні роки суттєво збільшив цю кількість на декілька сотень.
-
За лексичним запасом найбільш близькими до української мови є: білоруська (84%), польська (70%) та сербська (68%).
-
Українська мова вважається найбагатшою на зменшувальні форми. Навіть у сучасному гімні країни зустрічається слово «воріженьки». Хоча слід зазначити, що у версіях 1862 р. та 1865 р. ще вживалося «вороги».
-
Українська мова входить у тридцятку найпоширеніших у світі мов, кількість людей, які розмовляють українською – близько 45 мільйонів.
-
В українській мові, на відміну від решти східнослов’янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких – кличний.
-
448 р. візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова «мед» і «страва». Це була перша згадка українських слів.
-
В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру «П». Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера «Ф».
-
Серед слів найчастіше використовують іменник – «рука», прикметник – «великий», дієслово – «бути» і серед займенників – «він».
-
Найдовше слово в українській мові складається з 30 літер! Спробуйте вимовити: «дихлордифенілтрихлорметилметан» (це хімікат для боротьби зі шкідниками).
-
В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово «горизонт» має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид. У «Короткому словнику синонімів української мови», де зібрано 4279 синонімічних рядів, найбільше синонімів має слово «бити» – аж 45!
-
Найстаріший літературний збірник, написаний українською мовою, датується 1571 р. Баладна пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» була включена у граматику Яна Богослова. Але через смерть автора ця книга не побачила світ. Першим надрукованим «Букварем» вважається підручник Івана Федорова, який зараз знаходиться у бібліотеці Гарварду.
-
Українську офіційно визнали літературною після видання «Енеїди» Івана Котляревського. Тож Котляревського вважають основоположником нової української мови.
ПОВЕРТАЙСЯ ЖИВИМ
Уже вдруге день захисників та захисниць ми відзначаємо 1 жовтня . З початком повномасштабного вторгнення росії на територію України цей день став для нас особливим. Адже українські воїни вже понад 951 день дають гідну відсіч російській агресії. Важкі часи переживає наша країна. Але ця війна зробила нас сильними. Наші мужні захисники крок за кроком наближають Перемогу. Сьогодні, завтра, щодня, щохвилини… У цей день ми вшановуємо всіх, хто зі зброєю в руках захищає Україну, надає медичну допомогу пораненим, волонтерить, відновлює енергетику чи навчає дітей. Ми безмежно вдячні кожному захиснику та захисниці за їх щоденний подвиг, стійкість,мужність і героїзм. Ми пишаємося Вами! Захоплюємося!
Україна платить надзвичайно високу ціну у цій війні – людські життя. У нашій Лохвицькій громаді з початку війни загинули 53 воїни. Всі вони були на злеті життя, сповнені мрій, планів і сподівань , які враз в одну мить забрала пуля, міна, снаряд чи дрон ворога. У пам’ять про кожного з них у нашому місті в парку Перемоги було відкрито Алею Пам’яті загиблих Героїв. Вона є символом жертви, яку принесли наші воїни і про яку жоден із нас не має права забути.
У відділі обслуговування дорослих користувачів до цієї дати була облаштована патріотична виставка – інсталяція «Пишаємося тобою, український солдате» , а для студентів та викладачів Лохвицького медичного фахового коледжу бібліотекарем Сухоплечевою О. Г. спільно з бібліотекою коледжу було проведено сторінку шани «Повертайся живим».
До Дня Українського козацтва на дитячому абонементі бібліотеки оформлена книжкова виставка"Козацької слави одвічна сурма"(для учнів 1-4 класів) ,тематичний перегляд літератури "Шляхами козацької звитяги "(для учнів 5-9 класів).
З користувачами дитячого абонементу відділу 5-9 класів проведено патріотично - інформаційну бесіду "Хай живе козацька доля,хай живе козацький дух".
Ювіляри жовтня
5 жовтня 2024 року виповнюється 115 років від дня народження Богдана-Ігоря Антонича, українського прозаїка, поета, перекладача, літературознавця. Справжніми перлинами видаються нам його короткі ліричні вірші, в яких поет відбив багату гаму тонів і фарб довколишнього світу, духовний світ і настрої людини свого часу. Його вірші читаються з відкритими очима здивованої дитини, з глибоким внутрішнім хвилюванням. Він був і залишається явищем надміру оригінальним і самобутнім. Він прожив мало, так мало – усього 28 років. Та встиг зробити багато. Написав віршований сценарій опери «Довбуш», прозові спроби, статті. Решту – не сказане – він забрав із собою, залишивши нащадкам непросту, чарівну, велику Поезію. Ювілейній даті присвячений перегляд літератури для юних користувачів бібліотеки «Весни розспіваної князь».
10 жовтня 2024 року виповнюється 135 років від дня народження Михайла Панасовича Драй-Хмари, українського поета, літературознавця, перекладача доби Розстріляного Відродження. Доля його склалася трагічно: великий і світлий талант був замордований в таборі на Колимі. М.Драй-Хмара належав до літературного угруповання неокласиків, ядро якого становили Микола Зеров, Максим Рильський, Павло Филипович та Освальд Бургардт. Це й було оте саме «гроно п’ятірне нездоланих співців», якому поет присвятив символічний сонет «Лебеді» і засвідчив ним своє громадянське і мистецьке кредо: підноситися до висот поетичної досконалості, берегти і творити індивідуальне мистецьке «я», вириватися на нові простори естетичного розкришення своїх здібностей і прагнень, бути творчо незалежними і сміливими. Ювілейній даті присвячений перегляд літератури для юних користувачів бібліотеки «Він хотів «жить, творити на своїй землі…».
25 жовтня виповнюється 85 років від дня народження Василя Тимофійовича Скуратівського, українського прозаїка, народознавця, етнографа,видавця, який все життя був у вирі боротьби за духовний світ майбутніх будівничих Української держави, за міцні підвалини її. Він створив цілу бібліотеку духовного відродження України, до якої увійшли півтора десятка книг про те, що торкається найтонших і найчистіших струн людської душі – призабутих народних звичаїв, традицій, обрядів та ремесел. Це настільні книги не тільки учня, вчителя, студента, але й кожного, хто не хоче розминутися зі своїм народом. Бо в них подано і мудрий досвід його, і знання, річний кодекс життя та діяння, священні етичні, естетичні й суспільні правила, моральні постулати, історична правда, слово, заповіти… Ювілейній даті присвячений перегляд літератури для юних користувачів бібліотеки «Відроджувач духовних надбань українців».
Подяка за подаровані книги
Подарувати бібліотеці книгу - це чудова нагода висловити свою повагу до усіх шанувальників книг та читання. Особливо цінні такі подарунки саме в день професійного свята – Всеукраїнського Дня бібліотек. Працівники Лохвицької Публічної бібліотеки щиро дякують доброму другові бібліотеки, нашій активній користувачці Сорока Надія Миколаївна за увагу до бібліотеки та подарунки – книги. Не один рік при нашій бібліотеці діє акція « Подаруй бібліотеці книгу» . За ці роки багато читачів дарували книги нашій книгозбірні. Щиро дякуємо всім – всім дарувальникам за безкорисливі дари. Ми глибоко зворушені вашим добрим ставлення.
Дякуємо: Лозовицькій Н.Д
Чепурко В.В.
Лавріненку А.В.
Кравченку М.
Яценко Н.М. та багатьом іншим.
Сьогодні, як ніколи, бібліотека потребує поповнення фонду українською книгою. Дорогі друзі, шановні жителі нашої громади! Якщо у ваших домівках сумно стоять на полицях книги, які ви прочитали, «нудьгують» і тихо старіють, дайте їм друге життя! Подаруйте книги бібліотеці! Вони принесуть багато приємних хвилин іншим любителям читання.
Бажаємо всім миру, здоров’я, доброботу і наснаги на добрі справи! Тільки разом ми ПЕРЕМОЖЕМО!
Слава Україні!
Героям слава!
Ювіляри серпня
5серпня 2024 року виповнюється 125 років від дня народження Бориса Дмитровича Антоненка-Давидовича, українського прозаїка, перекладача, мовознавця, літературознавця. Він – письменник виняткової долі. Судилося йому пережити обшуки й репресії, цькування й замовчування, переслідування й сталінські табори. І не просто пережити, а й не зрадити собі, своїм переконанням. А сам він як живий твір – неповторний. Неповторний у своїй колоритності, невичерпному оптимізмі та життєлюбстві, у гармонії духу й матерії, серця й розуму, правди творчості й правди життя. Він був воістину людиною шевченківської честі, безкомпромісності й непохитності. Ювілейній даті присвячений перегляд літератури для юних користувачів бібліотеки «Суворий реаліст і непоправний романтик».
7серпня 2024 року виповнюється 205 років від дня народження Пантелеймона Олександровича Куліша, українського прозаїка, поета, драматурга, перекладача, мовознавця, етнографа. Куліш – це й полум’яний патріот України, несхитний борець за збереження і розвиток самобутності українського народу, його прадідівських звичаїв і традицій, за нове красне письменство, щонайглибше закорінене у фольклорному грунті, і – «західник», що наполегливо пропагував і втілював у власних творах ідею засвоєння світових культурних надбань. Він ревно прагнув вивести рідний народ, нашу літературу на широку дорогу світового культурного поступу з обов’язковим збереженням при цьому національної своєрідності. Ювілейній даті присвячений перегляд літератури для юних користувачів бібліотеки «Будівничий духовного відродження України».
8 серпня 2024 року виповнюється 190 років від дня народження Юрія Адальбертовича Федьковича (Осипа-Юрія Федьковича), українського прозаїка, поета, драматурга, перекладача, фольклориста. Він прийшов у літературу з українських Карпат, з Гуцульщини, краю, що одухотворив художнє слово письменника вічно живою народною поезією. Поєднавши назавжди свою долю з долею рідного краю, він думками,художньою уявою обіймав усі українські землі, розмежовані у той час кордонами двох монархій – російської та австро-угорської. Він перший на Буковині почав писати народною мовою, продовжуючи і розвиваючи традиції М.Шашкевича, Т.Шевченка, став основоположником нової української літератури на буковинській землі, виступаючи у своїх творах виразником дум і прагнень трудового люду, талановитим художником слова, пристрасним борцем за його краще майбутнє. Ювілейній даті присвячений перегляд літератури для юних користувачів бібліотеки «Буковинський Кобзар».
25 серпня 2024 року виповнюється 85 років від дня народження Володимира Григоровича Дрозда, українського прозаїка. Його перу належить багато творів. які різняться за тематикою, настроєм та звучанням. Багатоликий Дрозд не вписується ні в які схеми,для нього не існує ніяких стереотипів. Автор вражає поєднанням фольклору з фантастикою, реальності з химерою, будь то лірична повість, або твір гротескний, повний сарказму. Його оповідання викликають у читача сплеск емоцій, оскільки письменник вміє розмальовувати світ і, як писав його великий земляк О.Довженко, «бачити зорі навіть у буденних калюжах». Ювілейній даті присвячений перегляд літератури для юних користувачів бібліотеки «Випробування вогнем слова».
25 серпня 2024 року виповнюється 100 років від дня народження Павла Архиповича Загребельного, українського прозаїка, якого ще за життя називали класиком – і заслужено. Він працював в українській літературі понад 40 років, створивши більше 30 романів, гостросюжетних повістей і кіносценаріїв. Життя Загребельного завжди було непростим – на його долю випали війна, полон, утиски з боку влади. Він вистояв, бо був людиною височезної гідності й не метушливого таланту. Його крицево чесний характер був твердим і непідвладним іржі. Його ламали не раз і не раз намагалися перегнути у той чи в інший бік – він лишався самим собою, хоч кожного разу платив за це нервами, серцевим болем, доносами, які супроводили його письменницьку кар’єру невблаганно й невідворотно. Людина виняткової освіченості та енциклопедичних знань, Загребельний був одним з найпопулярніших українських письменників і залишається таким й понині. Ювілейній даті присвячений перегляд літератури для юних користувачів бібліотеки «Мереживо загадкової прози».
ЦИФРОГРАМ ДЛЯ БІБЛІОТЕКАРІВ: ПОКРАЩУЄМО ЦИФРОВУ ГРАМОТНІСТЬ
В бібліотеках Лохвицької громади функціонує 11 Хабів цифрової освіти. Бібліотекарі завжди прагнуть підвищити свої знання та принести найбільше користі жителям громади.
Щоб підтримати бібліотекарів у їхньому професійному розвитку та підготувати до нових викликів, за підтримки Програми розвитку ООН (UNDP) в Україні та за фінансування Швеції створено єдиний стандарт цифрових компетентностей у бібліотечній сфері. Це сприятиме створенню ефективної системи підготовки й підвищення кваліфікації бібліотечних працівників та допоможе стати їм менторами в цифровому світі для відвідувачів бібліотек.
«Бібліотеки — простори для навчання впродовж життя. Тут можна вибрати як нову книгу, так і новий освітній серіал на платформі Дія.Освіта. Співпраця з Українською бібліотечною асоціацією дала змогу створити хаби цифрової освіти. Ми створили рамку цифрової компетентності для бібліотекарів, щоб покращити їхні цифрові навички та взаємодію з користувачами», — Валерія Іонан, заступник Міністра цифрової трансформації з питань Євроінтеграції. ЦИФРОГРАМ ДЛЯ БІБЛІОТЕКАРІВ— це зручний інструмент для виявлення сильних сторін та прогалин у володінні професійними цифровими навичками у сфері бібліотечних послуг.
«Високий рівень володіння цифровими навичками для сучасного бібліотекаря є життєво необхідним. Ідеться і про використання загальних цифрових інструментів, наприклад, для створення контенту чи проведення навчання з цифрової грамотності, і про впровадження та застосування спеціальних бібліотечних програм та сервісів, і про використання цифрових інструментів для організації нових послуг та виконання управлінських завдань. Рамка цифрових компетентностей та Цифрограм для бібліотекарів допоможуть кожному бібліотекарю краще зорієнтуватися й правильно побудувати індивідуальну освітню траєкторію вдосконалення цифрових навичок», — Оксана Бруй, президентка ВГО Українська бібліотечна асоціація, заступниця генерального директора Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого.
Працівники бібліотек Лохвицької ТГ пройшли цифрограм на порталі Дія.Освіта та оцінили рівень цифрових знань і навичок для визначення області, що потребує покращення й планування подальшого професійного розвитку.
Завітайте до Хабів цифрової освіти, скористайтеся перевагами та можливостями нових технологій. Ми навчаємось самі і навчаємо інших!
Ювіляри липня
9 липня 2024 року виповнюється 85 років від дня народження Ігоря Мироновича Калинця, українського поета і громадського діяча, колишнього дисидента, шістдесятника. Поезія Калинця надзвичайно яскрава й самобутня. Вона ряхтить оригінальними і водночас глибоко знаковими для української культури образами. Дивосвіт творчості цього поета своєю полум’яною любов’ю до України був і є живою водою, яка зцілює, будить від летаргії, збайдужіння, кличе на «богунську дорогу вірности й чести». Калинець не зрадив свого світу, своїх «візій-див». Це поет індивідуальних духовних зусиль, затятої надії, подвижництва і стоїцизму. Ювілейній даті присвячений перегляд літератури для юних користувачів бібліотеки «Світ неповторний візій-див».
13 липня 2024 року виповнюється 85 років від дня народження Павла Михайловича Мовчана, українського поета, публіциста, перекладача, народного депутата п’яти скликань Верховної Ради України, голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т.Г.Шевченка. Він завжди серед тих, кому не байдужі доля української мови, культури, духовності. Дивно, але саме оця популярність політика і громадського діяча притлумила ім’я поета Павла Мовчана – одного з найяскравіших майстрів філософської лірики 20 сторіччя, того Павла Мовчана, чия творчість вплинула на світогляд поетичних поколінь 70-х і 80-х років, хто ніколи не входив до літературних списків, сформованих партійними та соціально-політичними потоками. Його поетичне письмо – густо метафоричне, унікальної образності і світовідчуття, неповторної стилістичної пластики й сьогодні вражає до глибини серця. Ювілейній даті присвячений перегляд літератури для юних користувачів бібліотеки «Домівка вічності і слів».
28 червня – День Конституції України
28 червня щорічно відзначається одне з найважливіших державних свят – День Конституції України.
Це свято символізує прийняття Основного Закону держави, який визначає базові права та обов'язки громадян, структуру влади та правову систему країни.
День Конституції України був офіційно встановлений 28 червня 1996 року, коли Верховна Рада України прийняла нову Конституцію незалежної України. Цей документ став правовою основою для розбудови демократичної, правової держави та гарантом суверенітету і територіальної цілісності України. Процес розробки та прийняття Конституції був непростим і тривалим, включав численні дискусії та компроміси, проте результатом стала Конституція, яка відповідала демократичним стандартам, забезпечувала права і свободи кожного громадянина.
Конституція України складається з 15 розділів та 161 статті. Вона визначає основні принципи державного устрою. Документ гарантує громадянам України рівні права та свободи, включно з правом на життя, свободою, особистою недоторканністю, свободою слова та зібрань, правом на працю та освіту.
Україна визначається як суверенна, незалежна, демократична, соціальна та правова держава.
Запрошуємо користувачів дитячого абонементу ознайомитися з тематичним переглядом літератури «Знай свої права,виконуй свої обов’язки»
Подарунки від « Книжкового Арсеналу»
Нещодавно до стін нашої книгозбірні завітала постійна читачка Надія Миколаївна Сорока, яка емоційно поділилася своїми неймовірними враженнями про відвідування «Книжкового Арсеналу».
«Книжковий Арсенал» запамʼятався довгими чергами на вході, стосами новеньких книжок, професійними та мистецькими подіями. Українські видавництва привезли на фестиваль як новинки, так і додруки популярних видань. А книгарні влаштували власні куточки, де кожен охочий міг знайти собі видання до смаку, у центрі уваги були книги про війну, видані після 2014 року, а також видання створені ветеранами та учасниками війни. А ще були цікаві знайомства з сучасники українськими письменниками.
В Надії Миколаївни залишилось море позитивних вражень від відвідування такої визначної події.
Приємним сюрпризом для нашої бібліотеки стали подарунки підписана самою авторкою Оксаною Зененко книга «Останній лицар гетьмана» та ПОСІБНИК ДЛЯ КОМУНІКАЦІЇ ТА ПІДТРИМКИ волонтерського проєкту « Як ти, брате?» Його мета – навчити всіх охочих допомагати через розмову людям, які отримали травматичний досвід – як військовим, так і цивільним. Він розроблений психотерапевтом і соціальним психологом Антоном Семеновим у співпраці з військовими. З посібника ви дізнаєтеся, як правильно вести розмову, щоб вона допомогла людині проговорити й осмислити її складний досвід.
Працівники бібліотеки щиро і безмежно вдячні Надії Миколаївні за цінні подарунки – книги.
Дитячі мрії,зруйновані війною
4 червня - День пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України
Відзначення дня безневинних дітей – жертв агресії на міжнародному рівні започатковано Генеральною Асамблеєю ООН ще у 1983 році. Відтоді щорічно 4 червня весь світ згадує про дітей, які постраждали у результаті військових конфліктів та будь-якої іншої агресії.
1 червня 2021 року народні депутати України ухвалили постанову щорічно відзначати дату 4 червня - як державний День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
Питання захисту безневинних дітей – жертв агресії актуальне та надзвичайно болюче питання для всього суспільства. За даними Офісу генпрокурора, станом на 27 травня 2024 року 548 дітей загинули та щонайменше 1351 отримали поранення різного ступеня тяжкості.
Найбільше постраждало дітей у Донецькій (532), Харківській (378), Херсонській (152), Дніпропетровській (139), Київській (130), Запорізькій (108) та Миколаївській (105).
Однак ці дані враховують лише інформацію з підконтрольних уряду територій. Тому, на жаль, реальна кількість дітей-жертв російської агресії більша. Зокрема, станом на 25 травня поточного року 2021 дитина вважалася зниклою внаслідок війни Росії проти України.
Від початку повномасштабного вторгнення в Україну росія проводить цілеспрямовану політику депортації, викрадення та русифікації українських дітей, які опинилися на окупованих територіях.
Українським дітям надають російське громадянство, вивозять на територію рф, примусово усиновлюють, призначають «опікунів» та створюють перешкоди для возз'єднання з рідними і проживання на батьківщині. При цьому окупанти намагаються «перевиховати» дітей, проводять щодо них посилену русифікацію та нав'язати «російські цінності».
В Україні офіційно підтверджена депортація чи примусове переміщення окупантами близько 20 тис. дітей.
Десятки тисяч дітей втратили близьких - матерів, батьків, братів та сестер, бабусь та дідусів, стали сиротами та напівсиротами. Мільйони дітей вимушені покинути рідні оселі, рятуючись від «руського миру». Кількість жертв серед українських дітей збільшується щоденно. Сьогодні ми відстоюємо найдорожче – майбутнє наших дітей та їх право жити у країні з мирним небом над головою.
Схилімо голови у пам'ять за безневинно загинувшими дітьми внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Шановні користувачі дитячого абонементу ! До Вашої уваги п’ять книг про війну для дітей та підлітків.
НА ПОРОЗІ ЛІТО!
Напрочуд гамірно було минулого тижня в Публічній бібліотеці ім.. Г. С. Сковороди Лохвицької міської ТГ. На екскурсію до бібліотеки впродовж декількох днів прибували учні шкіл нашої та сусідньої Заводської громад.
Веселі, енергійні маленькі гості з захопленням слухали розповіді про бібліотеку та її історію, мандруючи відділами книгозбірні зрозуміли, який шлях проходить книга від моменту надходження в бібліотеку і до того часу, поки вона потрапить до читача, фотографувалися на різних локаціях, брали участь в вікторинах, конкурсах, різноманітних заходах, підготованих працівниками дитячого абонементу бібліотеки. З особливим захопленням малеча переглядала лялькові вистави, бурхливо реагуючи на пригоди казкових героїв, даруючи артистам щирі оплески та веселий сміх.
В циклі заходів взяли участь учні Токарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, Лучанської ЗОШ І – ІІІ ступенів, Заводського ліцею №2.
Діти дізналися, що сучасна бібліотека – це місце, де можна не тільки взяти книгу, а і отримати інформацію з різних джерел, скористатися безкоштовним доступом до Інтернет – ресурсів, відпочити весело та корисно.
Яскравий книжковий світ здатен не лише навчати,а й дивувати, надихати на нові пригоди, на здійснення мрій.
Чекаємо на вас, до нових зустрічей!
ЮВІЛЯРИ ЧЕРВНЯ
13 червня 2024 року виповнюється 150 років від дня народження Марка Черемшини (Івана Юрійовича Семанюка), оригінального майстра українського слова, тонкого художника прекрасної Гуцульщини з її незрівнянною гірською красою. Він був також гуманістом, який щиро любив своїх знедолених земляків, людей з великим серцем, які вміли по-справжньому любити своїх друзів і ненавидіти ворогів, і змушені були гіркою долею не бути господарями на рідній землі, а знемагати в злиднях на чужій роботі і в чужих краях. Його твори відзначаються високою поетичністю, тонким ліризмом, самобутньою образністю, разючим вмінням заглибитися у внутрішній світ простої людини, показати її великою і чистою в усіх помислах і ділах у єдності з дивосвітом природи. Його слово-сльоза,як вільнолюбна душа української нації, світилася пророцтвом у щасливий день свого народу і воскресіння України, що розквітне в нових часах квіткою-чічкою. Ювілейній даті присвячений перегляд літератури для юних користувачів бібліотеки «Чистий, як душа українця».
20 червня 2024 року виповнюється 85 років від дня народження Василя Федоровича Василашка, визначного українського поета, публіциста, громадського діяча, вірші якого тому й такі проникливі, хвилюючі, переконливі, беруть у полон, що це вихлюпи щирої й пломінкої душі з глибинки «краси України – Поділля». Від Бога, від Шевченка, від предків здавен ідуть слова між люди і з кожною поетичною збіркою автора, в яких майже всі твори присвячені рідній мові, мові – роду, народу, що застерігають від нехтування пам’яттю віків, не дають випустити з рук жодної книжки, не дочитавши до кінця. Рідне слово, спаяне з рідною землею, творить наш неповторний, лише нам близький і зрозумілий світ. Тільки так! Бо «гублять сув’язь духовну світи, якщо в рід не вкорінена мова». Як справедливо сказав академік Микола Жулинський: «Якщо болить тобі доля культури, майбутнє української нації, доторкнися серцем до виношених, щирих роздумів Василя Василашка про мову, до живого пульсу його енергетичних віршів». Ювілейній даті присвячений перегляд літератури для юних користувачів бібліотеки «Слова рідного образ святий».
29 червня 2024 року виповнюється 175 років від дня народження Олени Пчілки(Ольги Петрівни Косач), людини, яка все життя присвятила справі розвитку української культури, невтомно й самовіддано працювала в ім’я відродження української нації. Свій письменницький псевдонім вона взяла від невсипущих трудівниць – бджілок і як працьовита бджола протягом усього життя несла в щільник української культури свою працю. Поетеса, прозаїк, драматург, літературний критик, перекладач, науковець, фольклорист і етнограф, публіцист, видавець, активна громадська діячка – це все вона, Олена Пчілка. А ще – вродлива жінка, ніжна й мудра мати, яка виховала геніальну Лесю Українку, виплекала її талант. Пройшла довгий і складний творчий шлях, але завжди лишалася взірцем мужності, сили волі, незламності духу, наполегливим, безкомпромісним борцем за право говорити, писати й друкувати книжки рідною українською мовою. Ювілейній даті присвячений перегляд літератури для юних користувачів бібліотеки «Взірець мудрості і незламності духу».
1 червня – Міжнародний день захисту дітей
Пролунав останній у цьому році шкільний дзвоник. Попереду на дітлахів чекає тепле літечко, розваги, знайомства з новими друзями. А розпочинаються літні канікули святом, адже 1 червня – Міжнародний день захисту дітей.
Турбуючись про долю дітей усього світу 20 листопада 1989 року представники різних країн на 44-й сесії Генеральної Асамблеї ООН прийняли Конвенцію про права дитини. Вона отримала найбільше визнання серед усіх документів з прав людини.
В переддень Міжнародного дня захисту дітей , пропонуємо вам, дорогі діти, і вам, шановні тата, мами, вчителі, бабусі і дідусі ще раз перечитати сторінки цієї Угоди, щоб намагатися робити так, як вимагає обов’язок, як диктують душа і серце.
З цією метою на дитячому абонементі бібліотеки оформлені книжкові виставки «Закон захищає дитинство» (для учнів 1-4 класів) та «Ми діти твої, Україно» (для учнів 5-9 класів).
Напередодні свята для учнів Заводського ліцею №2 проведено бесіду біля книжкової виставки «Вчимо закони змалку» та пізнавально-ігрову годину «Світлішає на світі, коли радіють діти». Учні 6 класу Лучанської ЗОШ І-ІІІ ст. взяли участь у правових іграх на тему «Як я знаю свої права».
Разом з піснею йдемо до Перемоги
Музика оточує людину з давніх часів. Здається, що немає у світі людини, яка б байдуже ставилася до її чарівних звуків, адже в них втілено все світле, добре та вічне.
17 травня у читальній залі Публічної бібліотеки ім. Г.С. Сковороди відбулася музична вікторина «Разом з піснею йдемо до перемоги», присвячена дню вишиванки. Захід провела Москаленко Настя студентка IV курсу спеціальності менеджмент соціокультурної діяльності Сумського державного університету. Запрошені були учні шкіл м. Лохвиці. Музична вікторина розпочалася з розповіді Насті про виникнення музики та походження музичних інструменті. Потім діти методом жеребкування поділилися на дві справжні команди із своєю назвою, гімном та капітаном. Членами журі були т.в.о. директора Публічної бібліотеки Олена Петрич, та провідний бібліотекар Катерина Бурлей, журі слідкувало, щоб не були порушень та справедливо нараховували зароблені бали командами. Присутні з цікавістю вгадували українських виконавців, за допомогою емодзі розшифровували слова відомих пісень, перелічували хто більше знає пісень зі словами «мама» та «Україна», вікторини були різноманітні . Діти демонстрували музичну пам’ять, кмітливість, інтелектуальну гнучкість та згуртованість. По закінченню учасників команди чекали солодкі призи .
Було дружньо, весело і музично :)
Вишиванка Перемоги
16 травня в Публічній бібліотеці ім. Г.С.Сковороди Лохвицької міської ТГ відбулася благодійна фотосесія «Вишиванка Перемоги» по збору коштів лікування для воїна ЗСУ, жителя нашого міста ПОНОМАРЕНКА Сергія Анатолійовича, який 5 травня 2024 року отримав тяжке поранення. На війну Сергій пішов добровольцем.
«ЗСУ береже мій спокій. Мій обов’язок допомагати їм». Такими щемливими словами окреслив свою позицію один із учасників благодійної акції учень гімназії №1 Тимур Гордієнко.
Організатори заходу дуже вдячні кожному, хто зробив свій внесок.
Провела фотозйомку Алла Ралко.
Загалом до благодійної справи долучилися бібліотекарі громади, колишні працівники та читачі Публічної бібліотеки ім. Г.С.Сковороди; учні, жителі міста; вихованці клубу Кіокушин Карате (Прядка В.С.); педагоги Центру дитячої та юнацької творчості і вихованці гуртка «Театр і акторська майстерність» (Захарова Н.); слухачі «Університету третього віку»; Центр надання адміністративних послуг; Лохвицьке управління центру зайнятості; відділ соціального захисту населення виконавчого комітету Лохвицької міської ради; відділ соціального захисту населення №3 Миргородської РДА; Лохвицьке бюро правничої допомоги; архівний відділ Миргородської РДА.
Ми з вами зробили неймовірну доброчинну справу! Під час акції було зібрано 30 310 грн!
Підтримаємо наших захисників, які стоять на захисті нашої країни та виборюють мир рідній землі! Разом до Перемоги!
Трагічна доля народу сонячного півострова
“Ми не спільнота кримських татар,
а кримськотатарський народ,
який живе на своїй землі.
Ми навіть не національна меншина,
а корінний народ Криму”
Мустафа Джемілєв
18 травня в Україні відзначається День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Цьогоріч виповнюється 80 років із часу депортації кримських татар.
Цього дня, 1944 року згідно із таємною постановою Державного комітету оборони № 5859-сс «Про кримських татар», підписаною Сталіним, розпочалася спецоперація військ НКВД з метою звільнення Кримського півострова від корінного населення.
Формальною підставою стали обвинувачення кримських татар у масовому дезертирстві та колабораціонізмі, що геть не відповідало дійсності – понад 17 тисяч кримських татар служили в Червоної армії з перших днів війни. Третину учасників партизанського руху, що розгорнувся на півострові, також складали кримські татари.
Спецоперація, у якій було залучено 32 тисячі співробітників НКВД, розпочалася о 3-тій годині ночі. Депортованим (а це були переважно жінки, діти, старі, оскільки усе доросле чоловіче населення воювало) давалося на збори від кількох хвилин до пів години, після чого їх звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, а звідти переповненими, наглухо закритими ешелонами відправляли на «спецпоселення» на схід – в Узбекистан, Казахстан, Таджикистан. Частина депортованих потрапила на примусові роботи до Московського вугільного тресту, до таборів фронтового резерву та до ГУЛАГу. Дорога тривала до трьох тижнів. Багато депортованих від голоду та хвороб померли в дорозі.
Загалом протягом трьох днів з Криму було вивезено понад 190 тисяч кримських татар. Окремою трагічною сторінкою цієї спецоперації стала доля жителів кількох кримськотатарських сіл на Арабатській стрілці – про них просто забули, а коли згадали, то просто вивезли на баржі в море і потопили. Також у 1944-му з Криму було депортовано понад 40 тисяч болгар, вірмен, греків, турків і ромів.
Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тисяч кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників. Лише 1989 року кримським татарам дозволили повернутися на батьківщину.
Після незаконної анексії Криму у 2014 році російська влада продовжує дискредитацію та утиски кримських татар, що лишилися на півострові. У 2015 році Верховна Рада визнала примусове виселення корінного народу Криму актом геноциду.
24 лютого2022 року рф продовжила свій злочинний шлях – здійснила широко масштабне вторгнення на територію України та посилила тиск на мирне населення,зокрема на кримських татар ,які продовжували жити на території тимчасово окупованого півострова.
Воєнні злочини, що відбуваються на території України під час російського вторгнення, ретельно документують державні органи влади ,представники громадського суспільства для майбутнього суду над кремлівським режимом, який розв ‘язав цю несправедливу загарбницьку війну , а також над колаборантами, які зрадили свою країну та своїх земляків.
Український народ, який зазнав переслідувань та репресій, а також став жертвою радянського геноциду Голодомору 1932-1933, всіляко усвідомлює та поділяє біль депортації — Геноциду кримськотатарського народу, — це спільна трагедія, трагедія українського народу. Україна працює над тим, щоб геноцид кримськотатарського народу був визнаний на міжнародному рівні, а також і іншими націями, які постраждали від схожих злочинів тоталітарних режимів.
До 80-х роковин депортації кримськотатарського народу (1944) в читальній залі бібліотеки облаштовано історичний перегляд – хроноскоп «Без права на Батьківщину. Експозиція містить літературу, що розповідає про трагічну долю кримськотатарського народу, який став жертвою здійснюваного Російсько-совєтською імперією впродовж двох з половиною століть геноциду. Показані й охарактеризовані основні етапи геноциду та його наслідки, боротьба за свободу.
У цей скорботний день ми вшановуємо пам’ять усіх загиблих та насильно переселених народів Криму. Всі страждання й тяжкі випробування кримськотатарського народу мають завершитися з вигнанням окупантів із нашої землі та повернення кримським татарам їхньої батьківщини. Віримо у ЗСУ, у перемогу України . Віримо, що скоро над нашим Кримом – у Бахчисараї, Сімферополі та Ялті ми піднімемо обидва прапори – кримський та український.
Оберіг роду і нації
Напередодні Дня вишиванки на дитячому абонементі бібліотеки для слухачів школи «Малюк», яка діє при міському Центрі дитячої та юнацької творчості проведено народознавчу годину «Вишиванка – оберіг роду і нації». Діти переглянули презентацію «Вічність, закодована в узорах», сфотографувалися біля тематичної фотозони та власноруч створили стилізовані вишиванки.
9 травня – День Європи
9 травня Україна відзначає День Європи, який установлено указом Президента України №266/2023 з метою зміцнення єдності народів Європи, збереження безпеки і стабільності на Європейському континенті, засвідчуючи відданість ідеалам та цінностям демократії. Другий рік поспіль Україна відзначає це свято спільно з державами Європейського Союзу.
З нагоди свята на дитячому абонементі бібліотеки оформлена книжкова виставка-подорож «Європа: близька і далека». З книжок, представлених на виставці юні читачі дізнаються багато цікавого про різні країни Європи: їх історію та культуру, природу та географічні особливості. На їхніх сторінках ви можете здійснити захоплюючу подорож до таких всесвітньо відомих центрів європейської цивілізації, як Афіни, Париж, Лондон, Відень, Рим, Стокгольм та багато інших, побувати на просторах країн-велетнів – Франції, Німеччини, Португалії – і зазирнути
в майже іграшкові королівства Андорри, Ліхтенштейну, Люксембургу, Монако, познайомитися із звичаями і традиціями народів, що входять до європейської спільноти.
На виставці також представлені видання для дітей, що містять досить повну і різноманітну інформацію про минуле і сучасне життя нашої держави – України, її історію, звичаї, культуру та життя в давні часи і до сьогодення.
Запрошуємо наших читачів ознайомитися з матеріалами виставки!
8 ТРАВНЯ - ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ТА ПЕРЕМОГИ НАД НАЦИЗМОМ У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ 1939–1945 РОКІВ
Цього дня Україна вшановуватиме кожного, хто боровся з нацизмом. Не менше заслуговують на увагу та пам’ять мирні цивільні люди, які загинули або постраждали від бойових дій та окупації їхніх міст і сіл, діти війни, примусові робітники. Адже війна – це не лише танки, гармати й масштабні бої. Це – долі, мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками.
Друга світова охопила значну частину планети. Участь у ній взяла 61 держава. Воєнні дії велися на території близько 40 країн – у Європі, північній Африці, Азії, Тихоокеанському регіоні. За різними оцінками, в тій війні загинуло від 50 до 85 мільйонів людей.
Українці на боці антигітлерівської коаліції зробили значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини. Мільйони українців чинили спротив зі зброєю в руках у різних регулярних арміях світу, сотні тисяч боролися в підпільних і повстанських структурах. Майже всі українські підприємства були переорієнтовані на потреби оборони. Водночас українська земля була одним із основних театрів воєнних дій, місцем масштабних битв і найзапеклішого спротиву.
Обидва тоталітарні режими під час окупації території України здійснювали численні злочини проти цивільного населення – Голокост, масові вбивства та депортації народів. Втрати українців у Другій світовій – близько 8 мільйонів осіб (із них п’ять мільйонів – цивільних та три мільйони військових).
На початку війни український народ, не маючи незалежної держави, був розділений між кількома країнами. Нацисти і комуністи, що однаково не рахувалися з ціною людського життя, у власних цілях та геополітичних іграх використовували невирішене «українське питання» та прагнення українців до незалежності й суверенітету. Наші землі вони розглядали виключно як ресурс.
Друга світова стала можливою через змову антигуманних режимів – нацистського і комуністичного, а також через лицемірну “політику умиротворення” щодо Гітлера провідних країн світу. Тому важливо пам’ятати, що слабкість, страх і нерішучість міжнародної спільноти заохочували агресорів до все більшого розмаху злочинів.
Жодна країна не може претендувати на виняткову роль у перемозі над нацизмом. Перемога – результат титанічних зусиль десятків держав і сотень народів. Так само неприпустимими є спроби прикриватися моральним авторитетом переможця в Другій світовій для реваншизму.
Друга світова війна тривала шість років. Перемога над нацизмом була здобута внаслідок неймовірної концентрації всіх сил, взаємодопомоги, консолідації і мобілізації суспільства, солідарності народів та повного перелаштування економічного, політичного і соціального життя в інтересах боротьби зі злом. Ця історія добре ілюструє, в який спосіб спільноти досягають важливих перемог.
Зараз українці зі зброєю в руках захищають Європу і дають шанс на побудову більш тривкого миру і створення нової, справедливішої, світової системи безпеки. Умовою для цього є перемога над Росією, відновлення територіальної цілісності України та унеможливлення майбутньої агресії російського імперіалізму проти будь-кого на планеті. Сьогодні в умовах агресії єдиний шлях відновлення – перемогти загарбника.
Подарунок бібліотеці від Ліни Яковенко
Колектив Публічної бібліотеки ім. Г.С. Сковороди Лохвицької міської ТГ щиро вдячний талановитій письменниці, нашій землячці Ліні Яковенко за подарунок - нову книгу, яка недавно побачила світ «Скарби пана Добренка».
З перших сторінок Вас, дорогі читачі,захоплять пригоди дев’ятикласників - Свята, Андрія, Ляни, Марти, Люби та Аліни у пошуку панського скарбу, але його не так просто знайти, а потрібно володіти знаннями з української міфології та народної творчості. Ох і пригоди на них чекають, скажу я Вам … Та от чи знайдуть друзі скарб? Адже це не так і легко. Скільки загадок їм знадобиться розгадати до своєї мети… Які містичні знайомства на них чекають… Про це все Ви дізнаєтесь прочитавши книгу. Обіцяю буде цікаво! А ще цікаво буде тим, що всі ці пригоди відбуваються зовсім поряд з нами - в мальовничому селі Харківці.
Книга містить й інші оповідання та новели, які поведуть Вас лабіринтами життєвих історій, та людських доль де є кохання і розчарування; радість і смуток; щирі посмішки і сльози горя.
Книга читається на одному подиху.
Дорогі гості та жителі нашого міста запрошуємо Вас ознайомитися з літературною новинкою !
Великодні дива в бібліотеці
Христове Воскресіння, Паска, Великдень - найбажаніше свято весни для всіх українців. Сьогодні в умовах війни Великдень - це не лише весна,з цим святом пов'язані надії українців на Перемогу, мир,на відродження України.
Великодній розпис на вікні до свята Христового Воскресіння для жителів міста - користувачів Публічної бібліотеки ім. Г. С. Сковороди подарувала Анна Красношапка. Художньо-мистецьку композицію доповнюють топіарії, виготовлені Тамара Прошутя та добірка книг про свято.
З Великоднем ! Миру і добра вашим родинам та українській землі !
Ювіляри травня-2024
13 травня 2024 року виповнюється 175 років від дня народження Панаса Мирного (Панаса Яковича Рудченка), українського прозаїка, драматурга, який своєю літературною творчістю утверджував українське слово, яке було під «сімома замками», було витіснене з установ, зі школи, суду, уславлював його, укарбовував у вічність. Він належав до тієї когорти митців слова, котрі намагалися пізнати життя народу у всій його складності і масштабно зобразити його події та явища. Завдяки творчості Панаса Мирного почала складатися нова для вітчизняної прози жанрова система (психологічне оповідання й новела, соціально-психологічна повість і роман, сатирична казка). Ювілейній даті присвячений перегляд літератури для юних користувачів бібліотеки «Біль народу був його болем».
27 травня 2024 року виповнюється 95 років від дня народження Романа Івановича Іваничука, українського прозаїка, автора близько 15-ти історичних творів, в яких він намагався заповнити білі плями в нашій історії, розповів про видатних діячів України минулих років. Писати історичні романи – це складна справа. Бо історія – дама примхлива, вона не завжди є такою, якою її хочуть бачити. Писати романи про історію України – справа дуже-дуже складна, бо наша історія – це роки й століття, коли ми, українці, не знали, що таке правдива інформація про рідну державу. А що ж тоді казати про людину, яка береться за воістину титанічну справу – розповісти читачеві про найскладнішу і найсуперечливішу сторінку минулого країни? Мабуть – це не просто смілива людина, це людина, яка розуміє у чому є святий обов’язок письменника перед його читачами – розповідати правду. Ювілейній даті присвячений перегляд літератури для юних користувачів бібліотеки «Історія жива, одухотворена».
Чорнобиль – наш довічний біль
Весна в розмаї. Двадцять шосте квітня.
Тривожна ніч. Здригнулася земля.
Невинно вишні чарували цвітом,
А вибух все навколо спопеляв.
Дзвінок в пожежній. Швидко мчать машини.
В четвертім вибух і прорвало дах.
Відважні хлопці мужньо, безупинно
У пекло йшли, забувши біль і страх…
М.Яновська
Чорнобиль… За цим словом – безодня людських трагедій. Подвиг і безсилля. Пам’ять і забуття. І наш довічний біль…
26 квітня 1986 року... Була весна – квітуча, напоєна запахами землі і нового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу і людства, що про невелике місто Чорнобиль дізнається весь світ.
За своїми наслідками ця аварія стала найбільшою і страшною техногенною і екологічно-гуманітарною аварією в історії атомної енергетики у всьому світі, яка забрала життя тисячі людей і завдала непоправної екологічної шкоди навколишньому природному середовищу України, Європи та іншим країнам світу, до яких потрапили радіоактивні елементи за рахунок вітрового переносу і радіоактивних опадів у вигляді рясних дощів…
За міжнародною шкалою ядерних подій (INES) ця аварія досягла самого найвищого – 7 рівня небезпеки.
Через 38 років після вибуху на ЧАЕС ми знову опинилися на порозі ядерної катастрофи через військову агресію російської федерації на території України. Російські війська захопили Чорнобильську атомну електростанцію та зону відчуження в перший же день повномасштабної війни.
Окупація ЧАЕС тривала 35 днів й відзначилась особливо тривожним стрибком значень радіаційного фону безпосередньо на території станції та навколо неї в ніч з 24 на 25 лютого.
За час окупації росіяни вивели з ладу систему контролю радіаційного стану та знищили майже 100 одиниць сучасного обладнання центральної аналітичної лабораторії м. Чорнобиль.
Загальна сума збитків, завданих на цій території, були оцінені фахівцями Міндовкілля у 2,5 млрд грн.
Необдумані варварські дії окупанта поставили під питання безпеку всього людства: окопування в Рудому лісі порушило цілісність радіоактивних ґрунтів, навмисні підпали лісу в Зоні відчуження спричинили вивільнення в атмосферу радіоактивних речовин, перебої в електропостачанні загрожували охолодженню радіоактивних відходів. Росіяни, навіть знаючи наскільки небезпечна радіація, вирішили використовувати ядерні об'єкти як важіль впливу на міжнародну спільноту.
На сьогоднішній день Запорізька АЕС — найбільша атомна електростанція Європи — перебуває в окупації .
Людство має докласти всіх зусиль для того, щоб не тільки негайно зупинити російський ядерний тероризм, а й щоб більше ніколи не допустити його повторення.
Чорнобильська трагедія ніколи не зітреться в пам’яті людей, які її пережили, з пам’яті ліквідаторів того, що сталося тієї буремної ночі на самій ЧАЕС і навколо неї.
Кожного року ми повертаємось пам’яттю і серцем до незабутніх трагічних подій, щоб ще раз осягнути, кому зобов’язані можливістю жити. Віддаємо данину шани і вдячності тим, хто пожертвував найдорожчим, хто пішов у вічність заради життя і майбутнього свого народу та всього людства.
До 38-х роковин Чорнобильської катастрофи провідним бібліотекарем дитячого абонементу Потрапелюк Л.І. для учнів 5-го класу ЗОШ №3 проведений екологічний екскурс «Чорна трагедія на барвистій землі». Діти ознайомилися з тематичною викладкою літератури «Чорнобиль – довгий слід трагедії». Книги про Чорнобильську аварію збагачують свідченнями та дослідженнями, що можуть убезпечити наступні покоління від подібних трагедій.
З нагоди Дня пам’яті Чорнобильської трагедії в читальній залі Публічної бібліотеки облаштовано тематичний перегляд літератури «Чорнобиль…Трагедія…Пам’ять…».
Низький уклін та глибока вдячність героям-ліквідаторам за їхній героїзм. Вічна пам’ять тим, чиї життя передчасно обірвалися в Чорнобильському пеклі.
ПАМ’ЯТАЙМО!
Творча зустріч з сучасною українською письменницею
Цього прохолодного, дощового ранку Публічна бібліотека ім.. Г. С. Сковороди Лохвицької міської ТГ радо зустрічала гостей, що прибули на зустріч з українською письменницею, волонтеркою, авторкою найкращого роману на воєнну тематику «Оскар», який отримав спеціальну відзнаку на Міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова» у 2021 році Людмилою Охріменко.
Письменниця народилася на Дніпропетровщині але довгий час жила і працювала у Криму. Зараз мешкає у Харкові. Із 2014 року їздить з гуманітарними місіями задля допомоги добровольчим формуванням і підрозділам ЗСУ.
Писати почала ще у дитинстві, але вважала свою творчість аматорством. Війна й окупація рідного Криму стали поштовхом для активної творчості й публікацій.
Сьогодні авторка презентувала три свої книги:
«Волонтерські історії 2014-2022 рік» яка вийшла у світ у 2023 році і отримала першу премію Миколи Томенка за найкращу коротку прозу;
«Далека блакитна далечінь» - книга, яка складається з повісті з такою ж назвою і оповідань: «Гріхи майбутнього», «Блакитна акула», «Сто баксів», «Гаряча вода» і «Ім’я твоє»;
«Люлечки – дарувальники снів» книга для старшого дошкільного і молодшого шкільного віку авторства Людмили Охріменко і Євгенії Піроґ.
В читальній залі бібліотеки в теплій та дружній атмосфері спілкувалися жителі нашої громади, закохані в друковане слово та сучасна українська письменниця. Особливо приємно, що захід відвідали учні Лучанської ЗОШ І – ІІІ ступенів.
Всі бажаючі придбали сучасні українські книги з автографом авторки, тим, самим зробивши внесок у нашу спільну мету - Перемогу.
Пані Людмило, щиро вдячні Вам за те, що завітали в нашу громаду, поділились з нашими жителями своєю творчістю. А також за те, що у такий важкий час розвиваєте українську літературу, культуру та допомагаєте нашим захисникам!
Книга, яка переносить крізь час
Завжди приємно отримати у подарунок книгу, а особливо, коли вона подарована авторами. Нещодавно Публічна бібліотека Лохвицької міської ради отримала у дарунок від авторок багатьох книг, наших землячок Лариси Воробйової – Яковенко та Ліни Яковенко книгу, яка нещодавно побачила світ «Історія і таємниці Лохвицької землі». Нова книга - це путівник по нашому місту, що познайомить читачів із вулицями та будівлями старої Лохвиці, проведе лабіринтами Часу від початку започаткування нашого міста як фортеці, і до сьогодення . В передмові Лариса Яковенко написала : « ... Ми слухали сумну сповідь напівзруйнованої єврейської синагоги, обережно ступаючи стертими кам’яними східцями. Торкалися стін - залишків тютюнової фабрики, аби стати ближче до подій, які вирували тут у минулому столітті. Потрапляли в часові портали вузеньких провулочків, обабіч яких кучеряві крони вишні, абрикоси, хвасталася червоними коралами калини…» Цікаве порівняння зробила Ліна Яковенко, уявляючи Лохвицю в образі жінки, і що вона не ніжна і тендітна, а сильна і досить амбіційна. А чому так, авторка пояснює в передмові до книги: « Знаючи свої здібності та можливості, ця «пані» вирішила, що бути просто фортецею - замало. Володіння розростались. Вона пишалася власною військовою силою - у 1648-1658 роках організувала власну козацьку сотню, що входила до Миргородського полку, а з 1658-го по 1971рік – до Лубенського. Прикрашала себе святими храмами, піклуючись про внутрішній світ своїх мешканців. Розвивала Лохвиця й освітні та медичні заклади, заводи та фабрики, які мали гучну славу, а також забезпечували їй фінансово - економічне становище… Беззаперечно, що освічена, самодостатня «пані» прагне стати світською левицею, тому Лохвиця турбується про своє культурне життя. Перш за все змінює світогляд і звичне коло спілкування. Адже погомоніти в базарний день на торговиці і там же переказати те, про що якась бабка ворожила і надвоє положила - одна справа, а поділитися новинами, враженнями, думками в Народному театрі після вистави чи спектаклю, або під час банкету, благодійного вечора в Будинку повітового дворянства - інша річ!»
Ось така постає крізь віки наша Лохвиця.
Хочеться ще розповісти про один двохповерховий будинок, із могутніми стінами і башточками на фасаді, який знаходиться в самому центрі міста. Ви щодня проходите повз нього. Кожен заклопотаний своїми справа, можливо ні на мить не замислюючись, що перед вами історична будівля, яка бачила за 117 років стільки подій. Ви здогадалися про який будинок іде мова? Звісно що це будівля, в якій знаходиться наша Публічна бібліотека ім. Г.С. Сковороди Лохвицької міської ТГ. Мені було цікаво почитати, як побачили її автори книги, адже кожен бачить її по своєму, хтось бачить приміщення яке з часом втратило свою красу і стоїть сумно вдивляючись у перехожих, а хтось будівлю, яка крізь свої роки знає багато таємниць, вона вражає своєю архітектурою та своєю історією. А ще я привідкриваю вам таємницю - тут витає справжній дух, який зріднився з будівлею ще з самого її початку, і жив він з нею всі ці роки, переживаючи різні часи. Цей дух був з нею завжди, ніколи її не покидаючи - і коли по її залізним сходам весело бігали дітлахи, і тоді, коли важко і гулко ступали чоботи наших ворогів. За цей час траплялися різні люди і його навіть намагалися вигнати колись, але він зріднився з нею, пустив свої корені і не можливо було ніяк його позбутися. А дух і досі тут він серед нас. Хто любить книги, той, я думаю, його відчуває. Він особливий… Це дух - книги. Він жив тут завжди, ще і з самого початку історії двохповерхового будинку, із могутніми стінами і башточками на фасаді.
А таким його побачили авторки книги « Ця архітектурна краса народилася у 1907 році стараннями представників сільськогосподарського Товариства нашого міста. Стіни цегляної споруди замиловують естетів візерунчатою кладкою, великими вікнами, які за задумом архітектора виконані у восьми різних варіантів. На першому поверсі, наприклад, вони – широкі, на другому – зліва вікна – вужчі, арочні…башточки – ліхтарі, умонтовані в стелю та покрівлю. З огляду на цю характерну деталь та цегляний орнамент ззовні, що нагадує українську вишивку, можна вважати, що спроєктував будівлю відомий український архітектор В.Г. Кричевський.
…. Штовхаємо масивні двері і одразу ж потрапляємо в полон величної атмосфери, занурюємось у витончену гру променів денного світла і пітьмою. Ця тиха урочистість розливається всюди - від підлоги до недоступної стелі. Вона ковзає по широких сходинках і непорушно висне під узорчатим склепінням.
Підіймаємось на другий поверх металевими східцями, оздобленими ромбовидною сіточкою. Вони дзвінко відлунюють під кроками. Спираючись на дерев’ яні поручні ажурних кованих перил, зауважуємо цікаву символіку, яка прикрашає їх…
Тут скільки світла! Воно сіється з високих арочних вікон, оздоблених мандриками. Не лише вікна , а й стеля, стіни гарно оформлені виступаючими карнизами. Заворожують погляд дві квадратні – колони - близнючки. Ми – не архітектори, та, здається, що це – доричні колони з канелюрами, відмежовані горизонтальними неглибоким фрезами від капітелей. Ці колони вражають своєю піднесеною красою, підкреслюють недосяжність стелі, величність і монументальність композиції будівлі. До слова, перші доричні колони з канелюрами датуються VI століттям до нашої ери.»
Запрошуємо відвідати нашу будівлю і на власні очі побачити її приховану красу.
Книга ще цінна спогадами і живими історіями Лохвиччини про минувщину, культуру, вірування і забобони, магію по - лохвицьки, секрети травознавства та гастрономічні уподобання…
Цікаво прочитати? Книга чекає на вас у Лохвицькій Публічній бібліотеці.
«Історія і таємниці Лохвицької землі» займе почесне місце на полиці з краєзнавчої літератури і стане її окрасою, бо ця книга безцінна для всіх лохвичан.
Колектив бібліотеки вдячний Ларисі Воробйовій – Яковенко та Ліні Яковенко за неймовірно цінний подарунок. Щиро бажаємо їм натхнення, творчого успіху, сміливих ідей, міцного здоров’я, великого числа шанувальників, Миру і Перемоги.
Бібліограф Олена Петрич
Візьми з собою мою пісню -
Я в неї щастя наспівав
У світі музики і поезії існують творці, чиї творіння проникають до глибини наших сердець і здатні змінювати наше сприйняття світу. Один з таких неперевершених талантів – Володимир Івасюк, який своїми піснями та віршами зміг зворушити мільйони людей по всьому світу. У березні цього року минуло 75 років від дня народження геніального композитора та співака, який вважається основоположником естрадної музики в Україні. Земне життя Володимира Івасюка тривало лише 30 років . Але за цей короткий час він використав весь свій потенціал, зробивши українську пісню справжнім скарбом української культури. Пісні Івасюка звучать і до сьогодні, їх знає молодь , а сучасні виконавці їх переспівують. Володимир Івасюк своїми творами зумів висловити те,що ховалося у душі кожного з нас . Він є автором 107 пісень,серед них найвідоміші «Червона рута», «Я піду в далекі гори», «Водограй» , « У долі своя весна», «Пісня буде поміж нас» та ін. Володимир Івасюк був дуже веселий, життєрадісний юнак, далекий від політики. Проте йому постійно робили зауваження, чому він не пише музику на російськомовні тексти. Володя відповідав: «Тому, що я українець і я того хочу. Французи, італійці, росіяни і всі інші народи співають своїми мовами, і їх ніхто не називає націоналістами. А ми, українці, вже з самої колиски стаємо націоналістами, якщо матері співають нам українські колискові.» Проукраїнська життєва позиція коштувала композитору життя. Володимир Івасюк, як і вся його родина були «на олівці» в КДБ як «неблагонадійні». Радянська влада ще зі школи перешкоджала Володі в усьому А 24 квітня1979 року Володимир Івасюк загинув за невстановлених обставин.
Цій творчій особистості був присвячений вечір-спогад «Візьми з собою мою пісню – я в неї щастя наспівав», який для слухачів Університету третього віку Центру надання соціальних послуг Лохвицької міської ради провели працівники відділу обслуговування Публічної бібліотеки ім. Г. С. Сковороди Бузівська В. О. та Сухоплечева О. Г.
Життя,обірване війною
Несподіваним і надзвичайно хвилюючим був один з квітневих ранків для працівників абонементу Публічної бібліотеки ім.. Г. С. Сковороди. До книгозбірні завітав наш земляк Сергій Вікторович Кряж та подарував для користувачів бібліотеки книгу «Фантом», що написав його син Богдан (Кавун).
Проживаючи в місті Харків Богдан Кряж на початку повномасштабного вторгнення пішов на війну бойовим медиком у складі добровольчого батальйону «Братство» . Нагороджений відзнакою ГУР МО України медаллю « Україна понад усе». Загинув 4 липня 2023 року під час евакуації поранених. Похований у Харкові на Алеї Героїв.
Молодий, 20-річний юнак, відважний, вірний син українського народу наближав Перемогу для кожного з нас. Нажаль , клята війна забирає найкращих…
Богдан був завжди унікальним. Ще зі шкільних років він був великим книголюбом та й дідусь його Віктор Іванович (нині покійний) і батько були постійними користувачами нашої бібліотеки та мали велику домашню бібліотеку. У його творах простежується особливий стиль письма і нестандартність історій. Сміливо виходив за рамки, які є у сучасників, кожне з оповідань книги швидко читається і запам’ятовується. Бойові побратими та друзі видали книгу «Фантоми» та передали рідним.
Перегортаєш її сторінки і тремтить серце… Книга залишиться добрим, світлим спомином про Богдана Кряжа у кожного жителя нашого міста, адже як сказав батько Сергій Вікторович: « Богдан дуже любив Лохвицю».
Знайомство з книгою «Сильна жінка»
Доброго дня шановні гості та жителі нашого міста. Сьогодні я хочу познайомити Вас з книгою Наталії Захарової «Сильна жінка», яка займе почесне місце у краєзнавчому фонді нашої бібліотеки, а зараз знаходиться у процесі обробки.
Я вдячна долі, яка мене в силу моєї роботи зводить з творчими цікавими людьми. Такою і є пані Наталія, а ще вона дуже красива, мудра, неймовірно творча, талановита, СИЛЬНА жінка, яка наперекір всім обставинам завжди позитивно іде по життю. А що ж таїть її жіноча душа? ... Про це ніхто не дізнається… Все приховує щира посмішка…
Книга «Сильна жінка» з першої сторінки мене вразила і була прочитана мною на одному подиху. Читається легко і невимушено, але відірватися неможливо. Відкриваєш книгу і поринаєш у спогади роду авторки « Мій рід, моя історія – жива!» «Спогади. Вони так часто приходять до мене і занурюють у веселкові часи безтурботного дитинства, у вир яскравих подій, нескінченної радості і мрій. Згадуються бабусині казки, пісні і розповіді про наш великий рід» Авторка запрошує у світ своїх спогадів де оживають рідні їй люди, переплітаються їх долі, утворюючи нові родини. З особливою теплотою пані Наталія згадує свою бабусю Валентину, яка і розповідала своїм онучкам цікаві сімейні історії. Спогади переплітаючись ведуть далі… І ось маленька дівчинка Наталочка згадує своє яскраве, безтурботне дитинство. «Дитячі спогади… Вони, як подих свіжого повітря, як ковток чистої джерельної води» . Там вона щасливе дівча яке пізнає світ бігаючи по калюжам під теплим літнім дощем, роблячи собі прикраси із ягід, збираючись своєю родиною за батьківським столом, граючись із друзями та своїми сестричками. « Мелодія дитинства-неповторна, дзвінка. Вона долинає з минулого то мінорними, то мажорними акордами і занурює в ностальгію. Чомусь діти прагнуть скоріше вирости, а коли приходить час - то розуміють, що дитинство - це найнеповторніша сторінка життя, та, на жаль, її можна прочитувати тільки в спогадах…» Книга містить світлини рідних людей пані Наталії.
Авторка книги виливає на папір свої переживання і думки, привідкриваючи завісу своїх почуттів через поезію.
Сукня незламності
Я одягнулася у сукню сьогодення,
У біль і силу, віру й боротьбу,
Із гордістю несу я українки ймення
І вільною до Перемоги йду.
Накину шарф із правди і свободи
І впевнено я буду крокувать,
Бо це життя - і це не примха моди
Нескореність свою демонструвать.
Я одягнулася сьогодні у незламність .
І сукню довгу цю я не зніму,
Бо наповнює її пам’ять й святість,
І незабутній гнів наш на війну.
В книгу увійшли не тільки поезія різних років, але тут є sms коханому « В моєму серці ти…» « Ці sms – дуже важливі для тих, хто зараз знаходиться в самому гирлі бойових дій. Ці маленькі звісточки є духовною підтримкою з дому, які нагадують про кохання і вірність. Дарують впевненість про те, що їх з нетерпінням чекають вдома.»
Sms
Яка болюча ця для нас розлука,
Неначе вічність, тягнеться вона,
Таке випробування - справжня мука,
Причиною цьому стала війна.
Публічна бібліотека ім. Г.С. Сковороди вдячна авторці Наталії Захаровій за такий цінний подарунок. І хочемо побажати, щоб кожен новий день дарував прекрасні ідеї і цікаві задумки, щоб натхнення ніколи не залишало Вашу душу, щоб кожна мить життя була чарівною, щоб творити і писати допомагала любов близьких і теплота рідних сердець, і щоб Ви обов’язково дочекалися свою кохану людину. Миру нам і Перемоги!
Бібліограф Олена Петрич
Презентуємо вам новий сайт бібліотеки!!!!!!
Ми створили цей сайт для зручності користувачів та інформування жителів громади про роботу Публічної бібліотеки ім. Г. С. Сковороди.
Запрошуємо відвідати наш заклад і отримати широкий спектр послуг:
безкоштовний доступ до інформаційних ресурсів бібліотеки - книжкового фонду та періодики, комп'ютерів з безкоштовним доступом до Інтернету, можливості роздрукування з електронних носіїв, ксерокопіювання, сканування та інших послуг. Ми можемо все!
Чекаємо на вас!
