Григорій Сковорода - український Сократ

    Є на світі люди, життя яких залишає на землі такий відбиток, що протягом подальшої історії розвитку суспільства вони стають немов би недоторканними. Через роки та століття їх талант, як і багато років тому, бентежить людський розум і душу. Таким світочем розуму і духу є найвидатніший український філософ XVIII – го століття, просвітитель, письменник, мислитель, гуманіст, педагог, музикант та співак Григорій Савич Сковорода, який належить не лише Україні, а й усьому світові.

   Сковорода відомий як одна із найбільш важливих і впливових особистостей, які формували нашу історію. А його філософія справила величезний вплив на людей в усьому світі. За версією Юнеско Сковорода входить до п’яти мудреців світу – разом із Сократом, Конфуцієм, Спінозою і Махатмою Ганді. Їх усіх об’єднує принцип: «жив, як учив».

   Григорій Сковорода якісно розвинув, підніс на один рівень з тогочасними західноєвропейськими зразками українську філософію, педагогіку, літературу. Йому судилася першість у багатьох сферах вітчизняної культури. Він перший з українських інтелектуалів і митців здобув всесвітню славу. Став першим байкарем і поетом – ліриком у нашій літературі. Його просвітницька діяльність сприяла відкриттю першого в Україні Харківського університету, а також залучила фольклор в українське письменство. Його філософські ідеї допомогли тисячам людей піднятися на вищий духовний ступінь розвитку, відкинути марнотні спокуси світу. Нарешті, Сковорода став одним з основоположників екзистенційної традиції у філософії й мистецтві.

Основні  дати життя і творчості

   Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722 р. у сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку в козацькій родині.

   Освіту здобув у Києво – Могилянській академії, де навчався у 1734 -1741,1744 - 1745,1751 - 1753 роках. У 1741 - 44 рр. служив у придворній капелі у Петербурзі. У 1745 - 50 рр. перебував в Угорщині, подорожував по Австрії, Словаччині, Польщі, Італії.

   Після повернення працював домашнім учителем, викладав поетику у Переяславському, а в 1759 - 64 рр. — Харківському колегіумах.

1769 – 1774рр. – Г.Сковорода написав 30 прозових байок, що склали знамениту збірку «Байки харківські».

   Через переслідування залишив педагогічну діяльність і останні 25 років життя мандрував по Україні, проповідуючи свої філософські погляди серед народу. Саме в цей час написав основні філософські і поетичні твори: «Діалог, или разглагол о древнем міръ»,  «Наркісс. Разговор о том: узнай себе» та ін.

   Г. С. Сковорода — автор рукописної збірки оригінальних поезій «Сад божественних песней», створив видатну пам'ятку української сатири XVIII ст. «Всякому городу нрав и права», яка стала народною піснею.

   Життя мандрівника не заважало йому бути одним з найосвіченіших людей свого часу. Григорій Сковорода вніс значний вклад у розвиток української поезії, прози, перекладу, а також літературної мови.

   Помер  9 листопада (29 жовтня за старим стилем) 1794р.  і похований у с. Пан – Іванівці (тепер Сковородинівці) на Харківщині.

   У Чорнухах відкрито меморіальний комплекс Г. С. Сковороди, встановлено пам'ятники у Чорнухах, Лохвиці, Сковородинівці, Києві.

 

Творчий доробок

   Творча спадщина композитора, поета, байкаря і філософа Григорія Савича Сковороди є дорогим надбанням української національної і світової культури. Вона налічує збірку байок «Байки харківські»,  збірку пісень «Сад божественних пісень», філософські трактати та діалоги, а також переклади з латинської та грецької мови.

   Жодного свого твору Григорій Сковорода за життя не надрукував, оскільки тодішня цензура знайшла їх «противними Святому Писанію і образливими для чернецтва».  Натомість читачі його шукали самі, масово читали та цитували, переписували рукописи та пропагували їх. Про це у творах згадував сам Тарас Шевченко: «Кругом листочки обведу та й списую Сковороду». Окремі примірники рукописів збереглися в друзів.

   Першими у 1837 році побачили світ «Байки харківські», у 1861 році вийшла збірка пісень «Сад божественних пісень».

   Більшість творів були видані вже за часів незалежної України.

 

   В історії української літератури Г. С. Сковорода лишається одним із перших ліричних поетів, байкарів і сатириків.

   Філософія Сковороди охоплює усі сфери людського життя.  У своїх філософських працях він обстоював ідею рівності між людьми, права кожного, незалежно від соціального становища на щастя і волю, вважаючи волю найвищим досягненням людини. Шлях до ідеального суспільства він бачив у вихованні нової людини через самопізнання, доступне їй завдяки розуму і внутрішньому чуттю.

   Він багато говорить про щастя, розуміння щастя і шляхи досягнення внутрішньої гармонії. Григорій Сковорода пропонує людям почати шлях до щастя з пізнання себе і невпинного внутрішнього духовного самовдосконалення. Він вмів насолоджуватися кожною миттю життя. У своїх творах саме цього і вчить кожного з нас: «Шукаємо щастя по сторонах, по віках, по станах. А воно скрізь і завжди з нами, як риба у воді, так ми в ньому. Не шукай його ніде, коли не знайдеш скрізь. Воно преподібне до сонячного сіяння: відкрий тільки вхід йому в душу свою».

    Багато уваги він приділив і проблемам виховання, розробивши прекрасну, струнку і просту, проте дійсно геніальну систему виховання. Жодна сфера життя людини не лишилася поза увагою мандрівного філософа . Його творчість цікава нам і досі, а уважний читач знайде у філософських ідеях Сковороди відповіді й на свої власні питання.

 

   Творча спадщина великого філософа стала невичерпним джерелом мудрості й життєдайної наснаги для українського народу на довгі – довгі віки. Вона злободенна й сьогодні. Вона актуальною буде і завтра. Григорій Савич Сковорода і через три сотні літ залишається нашим сучасником, чиї мудрі поради допомагають і ще будуть допомагати нашому народу згуртуватись у непросту і відповідальну добу.

Долучитися до його мудрості, світлого поетичного слова справа честі і для нас, працівників Публічної бібліотеки імені Григорія Савича Сковороди, ім’я якого було присвоєно бібліотеці у 1922 році.